на бігу́
вишиваю гладдю
стежку-мережечку на лугу
стигло збитими росами –
добіга́ю до небокраю:
«…підсади́...»
як тендітно ви́різьблений молоди́к,
ти
понад травами срібно сяєш,
мене чекаєш…
ноги стрункі
такі
підгинаєш –
напів-присідаєш:
ступнею холодно-босою
на тепле твоє коліно
поспішно і мокро ступаю,
(...що таке –
обережність і страх?..)
цупка́, як заповзятий реп`ях,
дотягуюсь і чіпляюся
у гриву стрімкого коня –
білого, у золотих яблуках…
горностаєм-ла́скою* розтікаюся
на пру́жно вигнутій спині
баско́го липневого дня…
28.07.2013
*ласка – невелика хижа тварина з тонким і гнучким тілом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440008
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2013
автор: Валя Савелюк