Нам сьогодні по дорозі з вітром,
до лиця – умитися дощем,
до снаги – всім серцем обігріти
і – до пари – стати під вінцем.
Почимчикувати чистим полем
толочити гречку крок у крок.
Хай періщить дощ за видноколом,
а роса змиває пил з литок.
Поки сонце і роса не видасть,
поки все окропиться дощем
і Покрова нам подасть на милість,
заховатись під одним плащем.
А тоді вже сонце точно лишнє.
Знову гріє і туманить кров.
Хто тоді єдиний, хто наш ближній,
знає тільки Бог, який – Любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454453
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.10.2013
автор: I.Teрен