Колись давно Бог світом мандрував,
Людські добрі вчинки Він шукав.
В Багатого....в заможного....в простого...
Постукав до господаря одного.
Новий Господар двері відчинив,
Подорожнього в будинок запросив.
«Вибачте ,що непокою вас оце».
«Заходьте, я радий гостям все».
Пригостив Бога -скажу по правді,
Але не знав, хто це був насправді.
«А можна, пане, я в вас поживу,
Недовго і добряче оплачу?».
Чоловік подумав, а що тут й гадати,
І дав Богові ключі від маленької кімнати.
Незабаром не світанку,
Хтось постукав знову зранку.
Господар незнайомцю відчинив,
А гість увірвався , чи то влетів.
Тарілки розбив, одяг порвав,
В кімнатах усе поперекидав.
«Ха ха ось тобі й гарні речі,
Я ще повернусь у дім цей до речі”.
Ось такий він вів монолог,
А кімнату, де мешкав Бог
Не зачепив ,не доторкнувся
Чи не побачив , чи то забувся.
Господаря того це здивувало,
З бешкетником вже давно воювали.
І вирішив гостю новому віддати,
Не одну невеличку, а дві кімнати.
«Ще один ключик, друже,вам дам
буде так краще мені і вам “.
І жив Бог у двох нових кімнатах
Хтось знову постукав у цю диво- хату.
“Чи відчинити, чи не відчинити?”
Господар не знав що вже й робити.
І все таки двері відчинив знову
Хатину ж чекала пригода нова.
Знову злий дух зайшов у будинок,
Порозбивав все до тріщинок.
«Йди геть! Що ти робиш? Що за халепа?»
«Ось тобі, на тобі , так тобі й треба
Правда спокою тобі не даю?
А я ще не раз до тебе прийду».
Розбишака пішов веселий , жвавий,
Яке неподобство , що за лукавий?
Він знову кімнат гостя не торкався,
І тоді господар дуже здивувавса
Взяв в'язку всіх кімнатних ключів,
Постукав до гостя. Бог відчинив.
«Вибачте я до вас на хвилинку,
Хочу вам дати ключі від будинку.
І хочу вас дорогий гостю попросити:
Чи не могли б ви подовше жити
Вибачте якщо привітно не повОдився”
Бог подумав, усміхнувся і погОдився.
Пройшов день , пройшло два
Постукав в двері знову Сатана.
Бог відчинив , злий дух зблід , скривився.
І шепотом каже « Ой вибачте...я....
Мабуть, будинком помилився»
важко на Бога йому споглядати
він відвернувся і нумо втікати....
Будинок господаря- це душа твоя,
вона страждає, ниє від зла,
воно ж забруднює, руйнує її ,
душа невидимо плаче в самоті.
Бог допоможе, довірся Йому.
Віддай не куточок душі, але всю,
Щоб злий дух доступу туди не мав,
і твій охоронець його проганяв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471734
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: Небесна