...ви нас – носака́ми кованих берців –
під серце,
вас ми –
козацькими ма́ршами
і бурхливими скерцо…
ви нас – поме́жи віч кулаком пудовим,
ми вас – правдивим словом
гукаєм до вас ми:
хлопці, будьте людьми!
братами…
матері-Україні синами
станьте плече до плеча з нами…
за те –
ви нас дубинками і кийками,
кованими підборами-каблука́ми…
наче голодні сторожові́ пси,
нацько́вуєтесь панами
промосковськими…
паханами
вважаєте нас «лохами»,
безсилими,
інтелігентами…
на відміну од вас – просто люди ми –
з окровавленими, непокритими го́ловами,
та не залякані вами
шануєте силу… але шоло́ми,
ваші пластикові кийки –
символи боягузства, не сили,
хіба нормальні чоловіки́
стануть озбройно із безоружними?
нами
у настановах Божих
і у єднані супроти зла – наша сила…
а таким, як ви
і псареві вашому завдяки –
уся українська земля –
суцільна братська могила…
у рідну землю поляжемо ми,
обійме́мось із попередниками-братами
а вас –
під шоло́мними номерами,
наче псів, позакопують,
на неозорих про́сторах
«братньої» Колими,
бо рідна земля погидує вами
11.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471882
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: Валя Савелюк