Історія кохання

(В  співавторстві  з  Максимом  Тарасівським)

Він...
Так  холодно  сьогодні,  і  туман
Вкриває  місто,  наче  мозок  сумнів,
І  спогади,  і  мрії  нерозумні
Оточують  мене  -  це  як  паркан,
І  за  парканом  весь  чудовий  світ,
А  тут  лиш  самота,  печаль  і  туга,
Що  то  було  між  нас  -  весна  чи  хуга,
Чи  разом  стали  на  підступний  лід,
А  там,  під  льодом,  чорная  вода,
Вона  швидка,  глибока,  небезпечна,
І  бути  там,  над  нею,  недоречно,
Та  відступити  з  льоду  теж  шкода,
Бо  лід  тонкий  і  чорна  глибина,
І  небезпека,  і  дихання  смерті
То  все  пусте,  коли  навпіл  роздерті
Ті  двоє,  що  наразі  плоть  одна...
Проте  туман  -  підступний  феномен,
Як  марення  чи  сон,  брехлива  оповідка,
Приховує  шипи  тендітна  квітка,
Зібрання  втаємничих  письмен,
В  печері  на  стіні  незрозумілий  нарис  -
Дивакувате  щось,  як  східні  мешти,
Та  враз  здригнулися,  коли  нарешті
Ми  розібрали:  мене,  текел,  фарес...
І  сплинув  час,  і  всі  живі-здорові,
Нормально  все...  і  тільки  от  туман
Мені  транслює,  як  кіноекран,
Оту  сумну  історію  любові.

Вона...
Ну,  от  і  все,  зворотній  відлік  розпочато...
СтрахУ  нема,  лиш  серце  тисне  -  нездійснене...
І  цей  передостанній  сніг  лапатий
Вкриває  бруд  так  досконало  -  nota  bene.
Всі  кольори  враз  -  спалахом  яскравим.
А  в  пам'яті  (так  дивно)  -  твої  руки...
Та  дотик  губ...  і  погляд  зеленкавий
І  присмак  солоно-гіркий  розлуки...
Минуле  розум  обвиває  павутиною,
Зі  світлом  бліднуть  кадрики  з  життя,
Лиш  титри  недоречно  так...  латиною
Залишились...  та  й  ті  пішли.  У  небуття...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2014
автор: Лія***