Я маю тисячі ключів, мов жар гарячих,
Лише один із них від серденька твого.
Блукаю вкотре лабіринтами незрячим
І день за днем втрачаю радості вогонь.
Мов навіжений, підбираю щастя ключик,
Що раз-у-раз ховала в пазуху зима.
Підводить схильність відчувати щось разюче
У той момент, коли ось-ось відкрити мав.
А далі – що це? За дверима – знову двері?
Замків не бачу, тільки в тріщинах стіна.
Зникає подих, ось він знак, чуття дебелі
І пульс в морзянці тоне, крадеться фінал.
Я маю тисячі ключів, знайти б потрібний,
Отой єдиний, що відкриє серця мить.
Повір, завзяття поруч і мій дотик здібний,
А решта, мов на крилах, згодом прилетить.
21:14, 19.04.2014 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru/tags
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493650
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: yusey