Найбільша із цензур - то "особисте".
Коли ти вірний та відкритий друг,
А в тебе з цих "не треба" вже намисто.
А "особисте" - це ще той недуг.
Ось так за кавою просиділи вже вічність.
Дерева знов вдягають нове листя.
Ти знаєш, що твій імідж - то публічність.
Я хочу більше! Але ж знову "особисте".
Твоя душа більш змучена, ніж серце.
Почни скоріш розбурхувати долю.
Нехай цензура ця скоріше розіб’ється,
Дай "особистому" побільше тої волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495142
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Нюта С.