Інколи годину, інколи цілодобово
Він писав їй вірші та читав… не вголос,
Ні, але так гучно, мов душа чита промову,
Дзвінко так, неначе в полі стиглий колос…
Ніби сонця солов`ї влетіли в ніч зимову.
І лунає гімн, лунають божевільні оди –
Щемно серце стиснулось на мить, немов востаннє…
Він давно вже бачив ледь не всі дива природи,
Та у порівнянні із її очима й станом
Всі вони – лиш мерехтіння сірих снів й свободи.
ДТХ
15.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530164
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Микита Баян