фізія його була така пом'ята,
мов по ній пройшовся полк міцних солдатів,
а думки геть стали темні й кострубаті...
він забув, хто в нього батько й де спить матір,
вже не знав, хто президент, прем'єр й у місті мер,
і яких сьогодні в нас дотримують манер...
для усіх він був занадто дивним [дотепер],
а йому здавалося, що він всього лиш вмер....
чи, можливо, навіть і не жив ніразу,
спробувавши все так швидко та одразу,
вже відчувши до життя нудь і відразу.
все буття його - одна лайлива фраза...
тут не вистачало тільки року й джазу.
28.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533094
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Микита Баян