білий автобус, блакитних вод глобус.
ми їхали ним і по нашій карті,
ми один одного [з рештою] варті.
хтось живе між стін, а я сплю у комусь...
білий автобус, розбиті дороги.
з боку в бік нас, як худобу, кидáло,
ми вимагали ще газу, бо мало —
швидше побачимо небо і бога...
білий автобус, червоні долоні.
наші гарячі серця зупинились,
ми стрімко впали і стали до милиць,
холод рікою залив наші скроні...
білий автобус, потрощені вікна,
вже доповз на свій буремний вокзал.
це місто я колись бачив, вже знав,
велич його нудна та непримітна...
30.11.2014
П.С. Ніби й нічого не курив... :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540475
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: Микита Баян