Давай розкажемо усім,
Що ми віднині вже не пара.
Нехай летить у кожен дім
Ця новина, немов примара.
Нехай радіють вороги,
Що дочекалися розлуки,
Танцюють хай на голові,
І потирають підло руки.
Збригнеться зморшка межи брів,
Яку так важко розрівняти,
І, що ти правильно зробив,
Тобі розкаже мудра мати.
І порадіє за синка
(За довгий вік - приємна звістка),
Під кожной хатой отака
Може валятися невістка.
Услід неспечена здригне,
Свої липкі розпушить вії,
І через місяць зазирне
У твої очі при надії.
І цеє свято ти відзнач,
Збири усю сусідську свиту,
І плач у чарку, щиро плач,
Мішай сльозами оковиту.
І вже тоді зрадію я,
Виглядуючи з-за паркана.
Нова жона, нова сімя,
Проте стара на серці рана.
Я посміхнуся мимохідь,
А ти помітиш ту усмІшку.
Крізь кригу літ і скло століть,
Ти будеш ладен бігти пішки
Туди, де закінчився світ,
У край новий, землю священну.
Ти побіжиш за мною вслід,
Забувши матір, наречену,
Нову обітницю, що дав,
Але, здається, ти не зважиш.
І ти збагнеш, кого кохав,
Проте нікому вже не скажеш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550063
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2015
автор: Анна Берлинг