Щастя (жіноче…)

Розворохобив...  Час  вернув  назад...
Дзеркалив  блиск  у  оченятах  спраглих,  
Став  мимохіть  руйнівником  засад,
Володарем  коштовниць  незасмаглих...
Запестив  ніжністю  у  небеса,
І  сплутав  літо  бабине  з  весною...
І  байдуже,  що  сріблиться  коса,
І  що  душа  вже  стала  затісною...
Сплітав  мереживо  з  пестливих  слів,
Поїв  нектаром,  щоб  аж  захмеліла...
Від  дотиків...  від  ніжності  шалів...
----------------------------------------
Вона...  
Вона  ж  від  щастя  просто  мліла...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556911
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: Лія***