А тіло з кожним днем стає все важчим
І кілограми тому не причина.
Довкола світ казковий та прекрасний...
У тілі цьому досі та дитина,
Котра раділа сонцю, щебетала,
В бабусі під крилом плекала мрії...
Та не судилось, мрії не збулися -
Лишились тільки спогади й надії:
Якщо не я, то може хоч онуки
Зуміють так своє життя прожити,
До осені щоб чути легкість в тілі,
Й за мріями своїми не тужити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558135
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2015
автор: Батьківна