Здається, це небо вбира мої очі,
До дна мою душу вбирає.
А ти десь далеко – у цій самій ночі,
І знаєш – тебе хтось чекає.
Зірки – мов перлини, розсипані нами.
Це небо нас раптом з”єднало.
Ми разом, в розлуці, поєднані снами,
І неба цього мені мало.
Здається, рукою торкнутися можу
Зірок. І поринуть у Космос.
Чому в собі сили я жити знаходжу?
Бо ти є у світі. Все просто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564700
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2015
автор: Анно Доміні