* * *
И как забыть тебя теперь?
Душа до края добрела.
Такой отравы верь - не верь,
Я в этой жизни не пила.
Такой пронзительной печали,
Желаний жажды жгучий круг,
И крик, когда слова молчали,
И света струи, вдруг, вокруг.
И звезд рассеянные крохи,
И бесконечности в судьбе.
И это не стихи, не вздохи,
А розы под ноги тебе.
ЛІНА КОСТЕНКО
* * *
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567957
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 20.03.2015
автор: J. Serg