Знов чаклунка-весна заквітчала сади пишним цвітом.
Одяглася земля у смарагдово-ніжне вбрання.
Лунко дзвони шкільні зазвучали останнім привітом,
проводжаючи юність у майбутнє, доросле життя.
Приспів
Із року в рік, із року в рік цвітуть сади і квіти.
Із року в рік, із року в рік дорослішають діти.
Та раптом хочеться на мить в дитинство стоголосе,
скупатись в травах запашних, у кришталевих росах.
Виграє вічний вальс на шкільному подвір'ї поволі,
залишаючи радість із присмаком туги в очах.
Від розлуки й сльози, віражів невблаганної долі,
що усіх розсіває, мов зерна, по різних світах.
Приспів
Пролетить сивий час, мовби птах, чи то швидкісний вітер.
Замете всі стежки́, що пішли назавжди в забуття.
Лиш на згадку лишить незрівнянної юності квіти
і зворушливий вальс золотого шкільного життя.
Приспів
30. 05. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2015
автор: laura1