Як відвічний селянин я cівач сезонний,
Перший промінь весняний – резонанс стодзвонний:
З теплих рук зерно мале в захистку лягає,
І з щоденного дбання плід рясний зростає…
А як осінь зашумить під листком багряним,
Щось так душу вередить покликом вогняним:
І тягнуться до пера руки мозолясті,
Час вже сіяти слова, з яких вродить щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2015
автор: leoniddebelyy