Торує вічність осені сліди
За три віки її не перебути
Ховає вечір в яблуневих путах
Багровим сонцем зморені плоди
І луни лун, і журавлиний щем
Розгубить світ згорьовано-порожній
А сад гуде і схлипує тривожно,
До неба підставляючи плече
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2015
автор: Яся Сингаєвська