за чверть дванадцята.
вона сидить ще біля ліжка,
вкладає спати донечку,
цілує у вуста
і підгортає ковдру в ніжках
[тепліше буде сонечку].
вовтузиться маленька,
не хоче зовсім спати —
їй бігати б іще...
[така чарíвна Женька]
і стомлена щаслива мати
зітхає радо: "невже?".
заснуло сонце й бачить сни,
літає в них — росте...
милується донькою дама,
неначе квітами весни.
таке воно просте
жіноче щастя — бути "мама".
ДОГ
19.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622201
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2015
автор: Микита Баян