Дивлюсь на мамине чоло –
Сніги у ньому заблукали.
Недавно літечко цвіло
І восени плоди збирали.
Заполонила сивина
Чорняву косу, та не душу.
І в тому є й моя вина,
Її спокутувати мушу.
Я неньці дам любов свою,
Її турботою зігрію,
Неначе квітці у маю
На теплу весну дам надію.
У дітях мамине життя,
А для бабусі – у онуках.
Я мама теж і теж дитя,
Колись народжене у муках.
Ми діти рідної землі
І матінка у нас єдина.
За те, що коси в сивині
Пробач нас, рідна Батьківщина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622361
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2015
автор: Лана Мащенко