poem

Коли  свої  заплющу    очі,
То  мандрувати  завжди  хочу,
В  далекий  дивовижний  край,
У  неземний  чудовий  рай.
Де  б  з  неба  падав  білий  сніг,
Й  не  долітав  до  моїх  ніг,
Де  влітку  б  пишно  все  цвіло,
Страждання  й  горя  не  було,
Де  б  зелень  землю  покривала,
І  мої  очі  звеселяла.
Де  б  мир  і  спокій  царював,
Й  ніхто  ніхто  не  заважав,
Отій  мелодії  природи,
Оспівувать  свої  пригоди.
Реальний  світ  зове  мене,
Відкрила  очі  -  зникло  все.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2015
автор: Небесна