На світі є такі поети,
яким упору мить клозети.
Мов ті герої з оперети –
куплети ліплять як котлети,
а потім правлять за сонети,
не варті навіть стінгазети.
Такий поет слова шліфує,
їх в бляклі фрази він римує.
Для чого і нащо?! Не чує…
Не знає з чого, як почати,
себе присилить витворяти:
Поет і мед…, рахує знову,
де місце лиш святій любові…
Кривляння, ханжество, телиця**,
й, само собою, молодиця…***
Вік нелегкий творця такого,
який отак, забувши Бога,
страстей намутить головою,
до поетичного запою.
Щоб, захмелівши, у коханні
ще й бугилі зробить зізнання!
В вік непокори, грубий час,
МУЗик**** вганяє палю в вас!
Убогий вдвічі той піїт,
що в муках творить свій послід.
Він завше мнить себе творцем,
царем, увінчаним вінцем.
Він сипле рими находу,
й словами грає в чехарду.
Немов рисак вудила рве…
Та не чіпляє за живе!
На цьому, мабуть, закруглюсь,
бо лише одного боюсь –
новим забавившись куплетом,
самому стать таким поетом.
03.12.2015
* Невдалий переклад або за мотивами твору автора Світлана 55 „Некрасивая пародия. На манер Саши Черного“: http://www.stihi.ru/2015/09/07/10392
** Мається на увазі сленгове російськомовне „тёлка“.
*** Мається на увазі сленгове російськомовне „баба“.
**** Особа чоловічого роду від поняття „Муза“ співзвучне сленговому російськомовному „мужик“.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625960
Рубрика: Сатира
дата надходження 04.12.2015
автор: Олександр Мачула