Ідуть у Лету люди-інструменти.
Але минуле має рудименти
бездум'я і убивць під козирок.
Бойовики, тітушки, генерали –
ті самі, що й раніше катували –
вони і досі служать за пайок.
Вони ще є – злодії у законі,
які служили бісу і мамоні
і закривали рота на замок.
І все одно єфрейтору, як жити
або якому ідолу служити,
аби платили їжею оброк.
Вони іще агенти тої Раші,
де краби-путі* – людоїди наші
війною обслуговують себе.
Вони, як та злоякісна пухлина
у тілі нездорової людини –
запліснявілі органи еСБе.
Вони і нині об’їдають хати.
Вони і досі крези і рантьє
із лапою на сите житіє.
І їм не докучає пильнувати
та у чуже корито заглядати,
аби собі «заникати» моє.
Але – чого вам ще сьогодні мало?
Іудою зароблений срібняк?
Стає у горлі українське сало?
А що мені? Ненавиджу і так.
Давайте, огризайтеся! А як
інакше люструвати капітали?
[i]* – "краб" і "плесень"– підпільні клички Путіна у радянських органах КДБ. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633183
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.01.2016
автор: I.Teрен