і гори — не гори, і море не те.
без твóїх очей все до скону просте.
й тепло голосу твого не проросте
яскравими квітами в грудях небес...
і сонце тепер неяскраве [живе?],
і Місяць лиш хмарами сумно пливе.
шматує зубами світанок, день рве,
ця ніч огризається, ніби злий пес,
з'їдає все світле й нове...
fiat lux!
ДОГ
20.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667276
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2016
автор: Микита Баян