Усе мине... Пусті слова,
Мов попіл, рознесуться вітром.
І знов завіса снігова
Покриє ніжно-білі квіти.
І, ніби мить, пройдуть літа,
Потонуть у Дніпрі світанки.
Пусті слова, немов туман
На землю спустяться серпанком.
Спаде ницьма́ завіса днів,
Промчаться червень, серпень, жовтень...
Ти будеш чути сотні слів
Від незнайомих тобі сотень.
І перші сповіді душі
Проллються з уст, неначе ріки.
Та обіцяй, мої вірші
Лишити в пам'яті навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674935
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2016
автор: Валерія Кропівна