Той звабницький шепіт в чутливості пальців,
Таких невагомих, нестримано ніжних...
А серце завмерло в шаленому танці,
Не стримало стогін, розбурхано віщий...
Спокусливі губи так близько карають,
Неначе коштують терпіння повільно...
В обіймах коханих страхи всі розтануть
І з подихом кожним душа стає вільна...
І байдуже де ми, важливий лиш погляд...
Пронизує, пестить терпка насолода...
Розніжені душі, оголений огляд,
Розпещені сонцем у світі свободи...
Тримай мене міцно, обіймами долі,
Бо душі не сяють в одній половині...
І знову розтану... коханням...поволі,
Бо звабницький шепіт так близько, невинний...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2016
автор: Квітка))