МАРЕВНІ ТАНЦІ

місяць  
зачепив  ненароком  
і  перекинув  дійницю  –
з  молоком
парни́м  -  по  краї-по  вінця:
котиться
між  зірок  дійниця  –
хвилею  
молоко  ллється,
затоплює
щонайближчу  планету

і  видається  
самозванцю-поету  
як  у  прозорому  конусі  
з  молочного  маркізету,
що  стримить  вершиною  в  місяці,
у  маревному  русі,
у  дивному  
та  послідовному  танці  –
плавно  рухається
силует  білої  кобилиці

жмутком  зібгані
у  космічному  кулаку  –
промені
на  земній  поверхні  
малюють  –  наче  арену  цирку:

ось  вона
вигне  шию
дугою  красивою,
гойдне  над  копитами,
наче  бархатами-оксамитами,
пишною  гривою  –
срібно-сивою
літньою  зливою…
зазирне
у  глибини  
лукавим  оком:
дожени…
упіймай  мене  –
і  навті́ч  обмине
граційним  скоком

…прозорі  танці
білої  кобилиці
у  конусі  світла  маревні,
як  на  примарній
цирковій  арені…

…образ
у  творчого  задуму  плинній  красі
знайти-побачити-передати  –
у  маркізетове  світло  ввійти,
кобилицю  білу  у  маревному  конусі
загнузда-ти

06.11.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2016
автор: Валя Савелюк