Ми боязкі, підвладні кожній миті.
Ми зовні горді, та в душі раби.
Ми віруєм, попавши в віри сіті,
і любимо про око, як аби…
Ми жалібно завжди самолюбиві,
та скромні й безсоромно мовчазні.
Ми часто ниці в спокої сонливім
і в радості боїмся, що смішні.
Надіємось, що новий храм збудуєм
з обіцянок для нової землі…
Та кожен дорожить своїм покоєм
й самотністю у вічній кабалі.
Ми тихі, бо соромимося Бога,
зневажливі – лиш тлієм, не горим.
Ми вибрали собі рабів дорогу,
нам зорі застилає чорний дим…
24.01.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Зінаїди Гіппіус „Тільки про себе“.
Зинаида Гиппиус
ТОЛЬКО О СЕБЕ
Мы, — робкие, — во власти всех мгновений.
Мы, — гордые, — рабы самих себя.
Мы веруем, — стыдясь своих прозрений,
И любим мы, — как будто не любя.
Мы, — скромные, — бесстыдно молчаливы.
Мы в радости боимся быть смешны, —
И жалобно всегда самолюбивы,
И низменно всегда разделены!
Мы думаем, что новый храм построим
Для новой, нам обещанной, земли...
Но каждый дорожит своим покоем
И одиночеством в своей щели.
Мы, — тихие, — в себе стыдимся Бога,
Надменные, — мы тлеем, не горя...
О, страшная и рабская дорога!
О, мутная последняя заря!
1904
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012404991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714344
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.01.2017
автор: Олександр Мачула