АТАКАМА

п’ять  сотень  років  –
ні  краплини  дощу,  ані
навіть  туманів

пісок,  сіль  і  кислотні  потоки  –
ад!
Атакама,  
між  двома  гірськими  хребтами
Анд  –
найсухіша  пустеля,
мертва  віками

без  води…

аж  недавно  
зафіксували  прилади,
що  їх  встановили  люди,
як  у  спраглу  суху  долину
пробралась  дощу  –  єдина-
одна  краплина

проз  товщу  пісків  і  солі
відчула  мертва  долина
любові  цілющий  смак
і  сказала:  це  гарний  знак  
Неба  і  Долі

так,
гарний  Знак

по  якомусь  
незначному  порівняно  часі
у  мертву-суху,  як  на  Марсі,
місцину
завітав,  молодий  і  щасливий,
за  півтисячі  літ  –  перший  
живий  небесний  ливень:
хлинув-ринув  –
і  за  ніч  єдину  
змив  і  напоїв  долину

од  сну  –  віками-віками  –
прокинулась  Атакама:
воскрес-ла…
і  на  ранок
усіма  можливими  барвами-
кольорами
поспіхом  зацвіла  

забуя-ла

ні,  у  безнадії  не  вмерла
і  насіння  квіток-зела  –
життя  і  любові  колишньої  –
у  собі  зберегла…

…колись  же  настане  
той  довгожданий
обітований  День
рине  і  в  нашу  духовну  пустелю
і  поруйновану  рідну  оселю  –
цілющий  ливень  
Божих  благословень:  

поля,  городи  і  квітники  –
зацвітуть  вишневі  садки,
зазеленіють  лужки-бережки  
у  потоптаній  ворогом  стороні  –

жива!  Жива!  

заколосяться  щедрі  Жнива  
у  Богом  обраній  Україні,
 
бо:  надія  без  Віри  –  можлива,  
а  Віра  –    без  Надії  щоб  –  ні…

13.02.2017

на  фото:  так  цвіте  Атакама  -  знімок  з  інтернету

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2017
автор: Валя Савелюк