Моїм почуттям затісно в оцім вірші,
Вони наїжачились й віднедавна не знають куди б подітися.
Не знаходячи прихистку в власному серцевому гаражі
Бездоглядними дітьми живуть в надії хоч колись зігрітися.
Моїм почуттям так тісно в оцім вірші,
Що вони задихаються, не вміщаючись між буквами чи пробІлами.
З самого початку, на початку гаснучи…Не наприкінці.
Вони існують так й не знайшовши прихистку: наїжаченими та збайдужілими .
Моїм почуттям затісно й там збоку, в грудях.
Наполягають наважитись та очам, що навпроти – відкритися.
Але кожного надвечір’я підступає не знати звідки страх,
Навшпиньки прокрадається, позбавляючи змоги, хоч частково зцілитися.
Моїм почуттям не тісно лишень в піснях.
Мелодія самовільно розповсюджується по всіх внутрішніх пустотах,
Вона віднаходить на свій розсуд єдино правильний шлях
І надихає знову й знову співати, не зважаючи на той страх анітрохи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740363
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2017
автор: Христина Рикмас