О, яке святе блаженство – просто жити,
Ізлившися з природою, чистим єством,
І гармонії напíй щомиті пити
З приманливим, духовно цілющим смаком!
Надзвичайна та безмежна насолода –
Ходити, дихать, бачить, чути, відчувать
І як свіжа, довгождана прохолода
Опісля дня жаркого тіло обвіва.
Як приємно на своє лице хлюпнути
Водицю життєдайну, прозору, ясну
І краплину кожную її здобути,
І ніжно розбудити у серці весну!
Чарівна відрада мила, безупинна −
Уловлювать пісеннії звуки птахів
Тих, яких луна дзвінкая та нестримна
Із грудей одбиває їх радісний спів.
То солодка втіха – на траві лежати,
Заплющить очі від яскравих промінців,
Що цілунками ласкають, і літати
В високе небо в пошуках нових світів.
За вікном ледь чутно листя шелестіння,
На синім морі хвилі граючись пливуть,
І легке метелика крилець тремтіння
Чарує око, вабно кличе в дальню путь.
Вдалині слабенький вогник бовваніє −
Безладдя, безпардонності сповнена мла,
А ось сила йде, мов діамант, леліє,
Наповнена вщент духу добра і тепла.
І та сила осяйная та сліпуча
Вглиб кожного серденька стрімко проника
І буя розкішно, квітка мов квітуча,
В нім паростки любові пишно розпуска.
Від отого дива світлого, п’янкого,
Що срібну благодать з небес вільних злива,
Напува клітинку кожную живого, ‒
Душа сміється лунко, весело співа.
Ні! Нічого кращого ніде немає
За сонце красне та безкраю просторінь,
Золотим сповите чудом, що торкає
Та лагідно голубить серця глибочінь.
Євген Ковальчук, березень-квітень, 2010 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745506
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 10.08.2017
автор: Євген Ковальчук