[b]Феєричне відголосся[/b]
[i](як втор до [b]нічних Русалій[/b]):[/i]
[i]"Пливе човен, води повен,
та накритий лубом.
Не хвалися, козаченько,
кучерявим чубом.
Бо прийдеться-доведеться
чуба підбривати,
Молодого козаченька
у Січ віддавати."
[/i]
[i](Розчісує коси[b] Русалка, [/b]ритмічно здіймаючи гребінь…
Хвилюється море широкими рівними хвилями…
Десь далеко - ген-ген - піднімається сиза завіса і випускає з обіймів низку [b]козацьких човнів, [/b]що пливуть граціозно, мов чайки. Попереду[b] чайка гетьмана Петра[/b]…)
[/i]
[b]Хор козаків у човнах:[/b]
- Ой повійте, вітри да й низо́вії!
Гей, на паруси да й шовковії!
[b]Голоси козаків:
[/b]
- Ой сидить козак да й на демені…
- Гей, він деменом повертає…
- Гей, він демоном поглядає…
[b]Хор козаків:[/b]
- Ой пливе судно да й одним одно…
Сидить турчин сам із туркинею,
сидить турчин сам із лебідкою,
а вона трима голку з ниткою…
[b]Голоси козаків:[/b]
- Вишиває собі вишиваночку…
- … да й миленькому…
- … да й коханочку…
[b]Хор козаків:[/b]
- Ой кому, кому се шиття буде?
[b]Голоси козаків:[/b]
- Ой чи турчину?..
- чи татарину?..
[b]Хор козаків[/b]:
- Чи коза́ченьку…
ще й ота́ману!..
[i](співає):
"Ой літа над морем сивий соколонько
да й по своїх висях-високостях…
- Чого сь похилила, сива головонько,
да й по своїх мислях-молодостях?.."[/i]
[b]Гетьман Петро[/b][i](відспівує)[/i]:
[i]"Що ті молодості
повні палу й млості
за косою, за красою,
що не має дому…
На серденьку - туга,
що не має друга…
Чи вам, браття,
на то зна́ття,
чи мені одному?..[/i]
[b]Хор козаків[/b]
[i](відповідає співом):
[/i]
[i]"Сагайдо-соколе!..
Гей, життя - не поле!
Не журися… Озовися,
хто там люльку курить!
Жура серце коле…
Козацькая доле -
та, що коник не об'їде
й дівка не обдурить!"[/i]
[b]Гетьман Петро:[/b]
- Не годиться нам водиться
з красними дівками…
Краще з лиха похмелиться
межи козаками…
Гей, ви, хлопці молодії,
маєм коні воронії,
маєм сідла дорогії,
узди золотії!..
[b]Голос козака-нетяги:[/b]
-…Раз нетяга похвалився
золотим жупаном…
Поголився, похмелився -
і став… отаманом!..
[i](натяк на гетьмана Петра. Сміх).[/i]
[b]Гетьман Петро:[/b]
- Я не був з дитинства паном -
і тепер не стану…
Коник сивий, ум кмітливий
личать отаману…
Мо' і справді,пане-брате,
був я необачним,
що проміняв жінку… хату… -
звуся Сагайдачним…
[i](наспівує):
"Мені з жінкою не возиться..."[/i]
[b]Хор козаків[/b]
[i](підхоплює):[/i]
[i]"Мені з жінкою возиться..."[/i]
[b]Гетьман Петро[/b]
[i](на повен голос):[/i]
[i]"А тютюн та люлька
козаку в поході
знадобиться!"[/i]
[b]Хор козаків[/b]
[i](широко, на всі груди, так, що співає небо… і море…):
[/i]
[i]"А тютюн та люлька
козаку в поході
знадобиться!"
[/i]
[i](Якийсь час простір дзвенить розлогим козацьким багатоголоссям…
Пауза).[/i]
[b]Гетьман Петро[/b]
[i](бадьоро):[/i]
- А по сьому, други-брати,
нумо веслувати.
Будем турка воювати,
землі здобувати.
Здобудемо степи й луги
помежи лиманом…
[b]Хор козаків[/b]
[i](беручись за весла)[/i]:
- Пошли, Боже, нам потуги
гетьмана з Османом…
[b]Гетьман Петро[/b]
[i](з поглядом перед себе)[/i]:
- Гей, вбереться синьо-злато
козацька голота,
як двигнуться від гармати
Стамбульські ворота.
[b]Хор козаків[/b]
[i](веслуючи):
[/i]
- Гей Османе, вражий пане…
Нумо, хлопці, гея-я-я!
Оце тобі приношане
від Сагайдак-бея!
[b]Гетьман Петро:[/b]
[i](гнівно)[/i]
- Оце тобі приношана
тятива печена…
Оце тобі, татю*36, шана -
моя наречена!
ПРИМІТКИ
[i]*36 Тать – архаїчне: ворог.
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747429
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 23.08.2017
автор: Сіроманка