І сльози осінні котилися часом

З  печаллю  зітхала,  вдивляючись  в  небо,
Бо  думала:  осінь  внесе  корективи.
Не  хтілося  жінці  скоритись  Еребі,
А  хмари  зростали,  мов  левова  грива.  

І  плакали,  насупивши  брови  дощем,
Вповзали  тривожно  у  серце  матері.    
Душа  беззахисна,  болючий  тихий  щем...
Війна  пройшлася  й  залишилась  кратером.


Чекала  жінка  на  звісточку  від  сина.
Пішов  добровольцем  у  пекло  Донбасу,
Бо  він  патріот,  захисник  Батьківщини.
...І  сльози  осінні  котилися  часом.  


(Ереб  -  із  древньогрецької  міфлогії,  підземне  царство  мороку)    




         

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750409
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)