І чому часто снишся і досі?
Мов примара, приходиш у сни.
То йдемо у зажурену осінь,
То приходять від тебе листи.
Знов у снах летимо в ранню юність.
У квітучі обійми весни.
А то раптом по травах босоніж
Біжимо у дитячі роки.
Що порушує, друже, твій спокій?
Чом журливо невтішній душі?
Що шукаєш на стежці широкій
І не можеш щоразу знайти?
Може зимно тобі й одиноко
На примхливому святі життя?
А можливо згадав ненароком,
Розпочате колись вишиття.
То чому часто снишся і досі?
І навіщо приходиш у сни?
Утікає від нас, навіть осінь,
Залишаючи примхи юги.
Не шукай давнину, бо даремно.
Вибір зроблено нами давно.
Доля - пані жорстка, незбагненна
І змінити її не дано.
08.10. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2017
автор: laura1