Немов у храм, я в поле завітаю,
Вітрам стокрилим, сонцю поклонюсь,
Засіяти в них дозволу спитаю
Ту землю, що любив колись дідусь.
Нехай боки їй сонечко зігріє,
Дощі напоять радістю зерно,
Вечірнє небо тішить і зоріє,
Бо для хлібів важливе і воно.
Коли жита потягнуться до нього,
А колоски вусаті зашумлять,
Немає щастя більшого земного,
Ніж те, як хліб народжує земля!
20.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789341
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2018
автор: Ганна Верес