Нехай тобі розкаже вітер,
Який так гучно за вікном
Колише віття безупинно
І наче бореться зі сном.
Про ті стежки, про ті дороги,
Про сивогривого коня,
Про ті степи, де босі ноги
Давно не коле вже стерня.
Там кожен день по сходу сонця
Співає ранній соловей,
Лиш промінь впаде на віконця
Він будить заспаних людей.
Сади цвітуть там, а незгоди
Ніхто й ніколи там не знав,
Там мрії губляться в туманах
І дозрівають серед трав...
Нехай тобі прошепче вітер
Ласкаво й ніжно під вікном,
Щоб ти забула про буденне,
Щоб пожила хоч трохи сном.
12 листопада 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2018
автор: Ruslantsio