слова, як птахи розлітаються
і кігті загострені в них.
поранять і не озираються,
на нас полонених, німих.
тугим протиріччям зав/язані-
ба навіть кайдани зневір.
хоч ти мені й не зобов/язаний,
дістати надію із зір...
бо надто далеко те небо,
безхмарне і тільки птахи,
туди долітають - не треба,
сказали нестримні, прости...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831632
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2019
автор: Квітка))