Чужина

Емігранткам  присвячується

 –  Краю  мій  рідний,  співочо-лелечий–
Світлого  спомину  лиш  відгомін.
Де  заховав  дивні  мрії  дівочі?
Стежку  додому  навіщо  замів?  

Світом  полинувши  марно  блукати,
Долю  свою  намагалась  знайти.
Прагнула  з  часом  тебе  розшукати,
Та  не  судилось  до  тебе  дійти.

–  Краю  трояндовий,  милий,  єдиний,
Зраду  мою  нарочиту  пробач.
Вже  не  побачу  квітучу  калину,
Разом  зі  мною,  благаю,  поплач...

–  Матінко  змучена,  ластівко  сива,
Скільки  чекала  на  мене  з  доріг!
Бога  в  молитвах  про  зустріч  просила,
Та  не  вернулась  на  твій  я  поріг.

Лиш  обіймала  тебе  часто  в  думах,
Ніжно  торкаючись  рук  і  чола.
Так  і  летіла  б  до  тебе  на  крилах,
Та  обпалились  мої  два  крила.

Лиш  залишилось  розхристане  серце.
Квилить  вночі  спорожніла  душа.
Туга  й  журба  заливають  по  вінця.
Рани  роз'їла  лиха  чужина.

–  Вибач,  матусенько,  блудну  дитину!
Кроки  робила  усі  невпопад.
Поруч  не  йшла  у  найтяжчу  годину.
Час  неможливо  вернути  назад.

З  сумом  вдивляючись  в  давню  світлину,
Бачу  тебе  в  потойбічних  світах.
Мовчки  благаю:  –  «  Пробач  сиротину.
Вилікуй  рани  незгойні  у  снах».  

–  Птахою  зринь,  прилети  на  світанку!
–  Витри  підступну  сльозу  давнини.
Випито  трунку  удосталь  зі  дзбанку,
Марних  ілюзій,  принад  чужини.

10.  04.  2019              Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2019
автор: laura1