Не забуду. Але й не заплачу.
Не захоплює уже і не п’янить.
Навіть якщо більше не побачу,
навіть коли зовсім, ні на мить.
Не забуду. Але й не покличу.
Що було — туманом відійшло.
Вдруге на душі не закурличе.
Зникло і зів’яло, відцвіло.
І нехай вже потім ані слова,
мов не знались, наче й не були.
Повз пройду, як пані гонорова —
ніби в серці з льодом холоди.
Не жалітиму. Хіба я можу?
Все було лиш тільки на словах.
Лише жарти, погляди і, може,
було трохи запалу в очах.
Перебігло. Перейшло. Перешуміло.
Спалахнуло і згасилось вмить.
Наче й не жило… Та відболіло…
Не забуду, бо в душі щемить…
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832940
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: Ольга Береза