Плаче небо із нами рясними дощами.
Видно сумно йому і, як нам всім, болить.
Нарікати не треба... дай поплакати небу,
бо ж не стане воно просто так сльози лить.
Вже здається, що й сонце засумувало.
Хмари, хмари і хмари... ніби світ потемнів.
Усміхнімося, люди - і навкруг заясніє.
І зрадіють, напевно, й ті, хто нас залишив.
Щоб не плакало небо, а лиш поливало,
й до землі несли силу краплинки малі...
Дарувати нам треба молитву лиш щиру,
і любов свою, й ласку... небу й неньці-землі.
Плаче небо із нами рясними дощами.
Видно сумно йому і, як нам всім, болить.
Нарікати не треба... дай поплакати небу,
бо ж не стане воно просто так сльози лить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837094
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.05.2019
автор: Надія Башинська