У центрі нашого села,
Куди зійшлися три дороги,
У бронзі весь стоїть солдат,
І невідомий, і відомий…
Стоїть на варті миру він,
Над ним верба схилила віти,
Спиняє бурі грозові
І захища від сонця квіти.
Внизу на плитах імена
Тих, що пішли колись в безсмертя,
Не повторилась щоб війна.
Не може слава їх померти.
Ще поряд храми два стоять:
Культури храм і храм науки.
Сюди приходять, ні, летять
І діти наші, і онуки,
Щоб перші прочитать слова
І букву вивести уперше,
Щоб кожна юна голова,
Коли навчання тут завершить
Змогла б собі вже раду дать
Ще й слід вагомий залишила,
Щоб не доводилось страждать,
Щоб не ламались юні крила.
16.09.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: Ганна Верес