Минулого ніколи не забути,
Воно приходить болем з тих часів.
У кожного життя могло ще бути,
Та відлетіло з криком журавлів...
Недільний ранок, ще дрімав тихенько,
Та крадькома повзла уже біда...
Тулилося хлоп'я мале до неньки,
Вона йому казки розповіда.
Страшенний гул... Враз перервало тишу
І поштовхи почулись звіддаля.
Самотню вітер гойдалку колише,
Неподалік здригається земля...
Ніхто не знав в той час, що то за лихо,
Враз перервало той солодкий сон.
Чому усе, що так дрімало тихо,
Перетворилося на злий циклон...
Фашистський чобіт вже топтав дороги,
Вбивав людей, знущався над дітьми.
Ще довгі будуть дні до Перемоги,
І рідний край, ще буде у вогні...
Та стануть мужньо на його защиту,
Сміливі люди - дочки і сини.
І будуть ворога нещадно бити
Щоби ніхто не знав більше війни...
Ніхто життів не буде рахувати,
І хто життя віддав тоді своє.
Та буде кожен всіх їх пам'ятати,
Бо до сих пір вони із нами є.
В кожній сім'ї повір, в кожній родині,
Стоїть стареньке фото на столі.
І дивляться з любов'ю очі сині,
Вони для нас лишилися живі...
У день цей світлий, пом'янімо тихо,
Тих, хто життя за нас своє віддав.
Нехай ніколи не торкне більш лихо,
Хто з Перемогою їх так чекав...
Наші думки, слова і наші мрії,
А ворог знову перетнув кордон.
І забирає всі наші надії
І додивитись недає нам сон...
Тепер вже сьогодення страхом будить,
Знов гинуть люди, дочки і сини.
Скажіть ну доки це творитись буде,
Коли ж скінчаться дні страшні - війни?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)