Ода славному Житомиру

Древнє  місто  Житомир  -  хранитель  легенд  і  містерій.
У  прадавні  часи  колосились  ячмінь  і  жита.
Крізь  століття  ясніє  в  полоні  казкових  феєрій,
Мов  його  не  торкнулись  натомлені,  сиві  літа.

Височіє  на  пагорбах  в  жовтогарячих  загравах,
Зашарівшись  в  обіймах  лісів  і  хвилястих  річок.
Потопає  в  смарагдових  парках,  квіткових  розмаях,
Зачарований  співом  пташиним  і  сяйвом  зірок.

Візерунком  ажурним  сплітають  мости  зелен-місто,
Крадькома  відімкнувши  пейзажі  таємним  ключем.
Вихваляються  тим,  що  розсипані  сяйним  намистом,
Що  ціловані  ранками,  сонцем  і  вмиті  дощем.

Зберігає  Житомир  в  літописах  зболені  згадки
Про  нашестя  татар,  що  його  руйнували  ущент.
Лютих  воєн  жахи  і  голодних  років  лихоманки
Закарбовано  в  цей  історичний,  старий  документ.

Потрясіння  і  війни  повільно  вщухали,  не  вічні!
Затягнув  гострі  рани  невтомний,  безпристрасний  час.    
Відродилось  з  руїн  і  постало  у  величі  місто.
Розцвіло  дивоцвітом  і  безліччю  славних  окрас.

Прикрашають  його  куполи  величавих  соборів.
На  сторожі  обітниць  стоять  старожитні  церкви.
Зачаровують  погляд  скелясті,  замріяні  гори,
Утопаючи  в  чарах  своєї  земної  краси.

У  задумі  застиг  мовчазний  камінь-велетень  -  свідок.
Рік  народження  міста  чатує  із  року  у  рік.
Бо  славетний  Житомир  -  здобутків  і  знань  осередок,
Що  лишає  в  серцях  незабутнього  спогаду  слід.

13.  07.  2020                              Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2020
автор: laura1