А ти схід сонця вранці не проспи,
Таке видовище не упусти, мій друже
І поцілунком промінь золотий
Тебе зігріє.Це приємно дуже.
Як викотиться стиглим гарбузом
На той баштан блакитний та бездонний
Яскраве сонце, то й забудеш сон,
Бо полонить краса ця і бентежить.
То ж величавістю його милуйся ти,
Захопленню такому меж немає.
Прошу, схід сонця вранці не проспи,
Бо лише тут красу таку пізнаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський