Хмари у листопаді, зазвичай, як люди важкі. Здається, дуже близькі, але в той час такі далекі, мов відстань від Землі до неба. І заповнюю той шлях теплими словами, аби легше зрозуміти те, що відбувається між нами. Все ж не вдається пояснити осінню самотність...
Хмари як люди. Люди як хмари : місцями сльозливі, незрозумілі чи зарозумілі, чи просто кудись собі поспішають...Ну, майже птахи...птахи...птахи...
Лишаючи слід на папері, шукають брід в атмосфері сутінків зимних. Люди-хмари...Хмари-люди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2020
автор: Мандрівник