[i]« Усі шляхи ведуть додому...» [/i]
Притча
Перед очима, як Сцевола Муцій,
усе ще визирає із гори
історія на сивій палітурці
і ветхої, і юної пори.
Нема кому згадати серед ночі
учителя. Линяє до кінця
обличчя сфінкса – металеві очі
над вилицями мідного лиця.
Услід за ним у ці часи урочі,
як ті комахи у мурашники,
ідуть, віками до землі охочі,
мої наївні однокашники.
Але і я ще, може, не останній,
кого уже чекає на прощання
береза у знайомому яру...
Як буду мати вибір, оберу
усе-таки ялицю на кургані,
а ні – то недалеко від гуру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2021
автор: I.Teрен