Грішний янгол

До  зустрічі  на  зіткненні  епох.  
Я  не  забула  танго  наше  досі,  
Той  танець,  що  танцюємо  удвох,  
Я  припиняю,  досить,  серце,  досить..  

Дарма,  сердешне,  б'єшься,  мов  набат,  
Тебе  не  буду    більше  віддавати.  
Якщо  він  пише  тисячі  сонат,  
То  я  -  лише  натхнення  для  сонати.  

В  життєвім  танго  звикла  я  вести,  
Та  не  змогла  приборкати  партнера.  
Терзають  невідправлені  листи,  
А  тиша,  мов  стріляє  з  револьвера.  

Не  хочеш  серце,  руки  хоч  зігрій.  
Тягну  до  тебе  змерзлі  я  долоні,  
А  все  ж  таки  ти  мій,  насправді,  мій.  
Мій  сірий  день,  моє  нічне  безсоння.  

А  все  ж  таки  ти  мій,  насправді,  мій,  
Коли  удвох  танцюємо  ми  танго.  
Німе  чекання  -  ніжний  помах  вій.  
Тепер  ти,  через  мене,  грішний  янгол.  

А  ти  ж  мене  ні  крихти  не  любив.  
Хоч  як  про  це  я  і  молила  небо.  
Начаклувавши  диво  з  поміж  див,  
Назавжди  заберу  тебе  для  себе.  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2021
автор: Вєра Євгеньєвна