Тривожить обрій сонне небо,
Та ніч не хоче ще тікать.
- Я поборюся ще за себе, -
Це Сонцю відповідь така.
Але ніхто не зміг збороти
Природи загадку оцю:
Як Сонечко червонороте
Пошле свій промінь чебрецю.
Летять вони, й це не примара,
Поміж замріяних зірок –
Земля і Сонце – в вічній парі,
І з шляху цього - ні на крок.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: Ганна Верес