До книги великих форм
Богородиця спасла мене від черствості серця: професійного поета-деміурга (незалежний творець) і водночас винахідника змислів і мислителя (незалежний самобутній розум, в інтуїціях надформності ум).
Відкриття Живого Бога приводить до преображення всієї єдиної людини... Душа була вже готова зупинятись і мертвіти. Через складеність поета-мислителя, з професійним захворюванням. І з гордістю розуму, це ясно.
Кожному ясно: моя деміургічна творчість, якою б у досягненнях не була, надмірною заособистісністю заважала б творчості Творця…
І серце Богородиці недоцільності не витримало. Опісля Данте церковного збудування такого рівня, поцейбічного-і-потойбічного цілого світу Божого, не являлося.
Богоматір бачила, що, зробивши для світу все можливе і неможливе, сам я міг би зв’язаною душею спрямуватись до пекла.
Воістину так: «Яка користь людині, коли здобуде увесь світ, але занапастить свою душу?»
Отож, відкривши в житті гармонію з любові — слова від Слова, — вони з Христом неминуче дали побачити жах, знеособленість, роздрібненість людських життів у вселенній.
Тримайтеся, слова від Слова, засліплені євреї в розсіяннях між народами! тобто усі народи!
Бачать бо всіх вас художньо драматизовані антиномії, учіться в Слова-Христа.
Для Бога все — краса, благо. Підніміться над роздрібненістю людською і заразіться щастям, радістю: зближуються народи як протилежності — лиш в слові від Слова, вчитуючись.
В книзі «Новий Єрусалим» спасіння не лише показується, ним заражуються: бути християнином тут і зараз, і завжди. Це — художній квіт, в серцях віруючих в Христові — плід! Слова сіяння.
Бо на Небі — Новий Єрусалим, і єдина Істина — Ісус Христос.
Ви знаєте, що внизу — багато істин, осколків Істини, які лінійно й механічно між собою не з’єднуються, не конгруентні.
Натхненні з Висоти антиномії, явлені любов’ю і, отже, музикою гармонійно з’єднані, піднімають на Висоту. Згадайте Богоцентричного Й.- С. Баха.
Тим і спасають вас, хто в кусках, від зближення протиріч і протидій нижчим шляхом: війнами як без-умом.
Переживання антиномічності великих форм — зближує з Христом, щадячи таким чином, вас і піднімає…
Множини різних схем і теорій, як такі, що походять з різних точок спочаткових, — це доказ тріщин світобудови. Сам розум розколотий і роздрібнений, і тільки очищений ум в серцях святих і праведних — дещо цільніший: в ньому зрос-таються тріщини і осколки, хвороба буття заліковується, рани затягуються, наскільки сам він є органом світу, що оздоровлює…
Вся справа в Христі і Богородиці: у пережитті й освоєнні цілісності творів для становлення у Вічності.
Слава Богу, я доніс цю думку до людських свідомостей, хай просто, задля зручності.
Зрозумілість і любов (світло і теплота) — одно на висоті-глибині і творить все.
З догмату, Надсвідомості і протидій — художніми образами-слідами створюється досконала гармонія, яка вводить у Вічність.
Я звідти, в тих, хто був т а м, перехоплюватиме дух, бо я з Ісусом, ця перевірка догматичності свідомості отак і постає.
Можна глибше — і простіше: з досягнень Богоматері.
Ліпше загорітись — спастися, аніж написати про слово від Слова хорошу, але холодну статтю. Любов Божа зрадіє.
І як же ви підете на оці первісні незачепані скелі? Бо ж відкриється релігійна єдність народам, що має основу — Духа Святого, веселість.
Ви веселі?
Чим більша любов Христа і Богородиці — вищі і досягнення, антиномічні страждання і підйом, — тим вище блаженство, повнота (що і є щастя): і що казати?
Тож взиваємо: Ісусе, Царю над царями, Ісусе, Владико над владиками…
Мені з Людмилою-дружиною наливали Ісус Христос і Богоматір як у дві долоні, які наставлені пригоршнею...
Диявол вважає Богоматір своєю Супротивницею!! На практиці.
Молитвами Богоматері Дух Святий здійснював преображення моє в Христовій Церкві, це видно за творами. В них і надалі розкриття Святої Тройці в єдиному лоні Єдиної Церкви Духом Святим…
Сонце Ісус Христос в Небі сяє-висяває, я іду, віддзеркалюючи, перед рядом біло-рожевих яблунь, — вони розквітнули!
Неоціненні! Бо з Богом.
Ви в соромі?
Що ви скажете?
06.04.2015—05.05.2015
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович