Куди не глянеш ─
навкруги все так цікаво;
Ми, безперечно, живемо
в цікавий час.
Змужнів ось хлопець ─
і вже має право
Вхопити в руку булаву ─ і полюбас.
То, може, він той самий,
що нам Богом даний, ─
Пройшов вогонь і воду,
мідні труби теж,
Побув в АТО, в парламенті
і на майдані?
Величні плани має, ─ їм не має меж?
Та ще не знаю, ─
чи страшний, а чи кумедний
Я бачу сон,
а чи реальність взагалі;
Бо вже святкують, торжествують:
─ За победу! ─
В Кремлі усі ─ великі біси і малі.
Побачивши картину,
як не зꞌ їхать з глузду ─
Сліпі ведуть сліпих
в бездумній глупоті.
Відомо, ─ свято місце
не буває пусто,
Тому пусті місця і лізуть на святі.
А булава ─
це ж не дитяча погрімушка;
Та хлопець хоче буть
крутим і не дурним.
Не дай нам Бог і Україні, ─
пропасть ні за понюшку,
Довірив булаву розумникам таким.
Березень ─ квітень 2019 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: Рунельо Вахейко